Стихотворенія Іереміи Галки (Миколы Костомарова)
25.03.2024, 13:47

Стихотворенія Іереміи Галки (Миколы Костомарова)

 

 

Зори

Выйду ничью въ чисте поле — гробы бованіють,

Погляну я въ чисте небо: тамъ зори зоріють.

Ясни зори, красни зори, люби зори, мили!

Буду на васъ поглядати, стоя на могили.

Равнымъ рухомъ, живымъ духомъ на синимъ простори,

Огнемъ граютъ, свитомъ сяють неодминни зори!

Плинуть зори безъ упину вичными шляхами;

Не намъ, не намъ, дитямъ праха, любоватьця вами!

Насъ неволя, наша доля, на свитъ породила,

Подражнила свободою, тай не вдоволнила;

Дала розумъ пивнавати, шчо мы дурни въ роду,

Дала серце наривати на власну природу,

Обищала счастьтя-долю, а горе послала,

Пидманила надіею, а гробъ даровала!

Зори свитять, якъ свитыли, и будутъ свитити,

А мы на ихъ подывывшись, ляжемъ въ землю тлити.

Дражнить вичность чоловика зъ темній высокости,

А могила ожидае ёго трухли кости!

Душа рветъця все до неба — непривитне небо:

Непривитне, безотвитне — насъ ёму не треба!

1852.

 

 

И.Галка (Н.Костомаров)

Звезды

Выйду ночью в чисто поле – могилы чернеют.

Погляжу я в чисто небо – звезды там алеют.

Звезды ясны и прекрасны, и для сердца милы.

Буду вами любоваться, стоя у могилы.

Ровным строем, светлым роем, тихим хороводом.

И мерцают, и играют в бездне небосвода.

Мчатся звезды, льются звезды вечными шляхами.

Нам ли, жалким детям праха, любоваться вами?

Нас неволя, злая доля на свет породила.

Поманила надеждою – не освободила.

Звезды светят, как светилы, и светить им вечно –

Наша жизнь в земных пределах очень быстротечна.

Дразнит вечность человека, но мы в мире гости.

И хранят в себе могилы тлеющие кости

Душа рвется в поднебесье – неприютно небо.

Неприютно, безответно, к нашим бедам слепо.

Перевел В.Беликов

 

 

Микола Костомаров – Березка

В огороді березонька баркан оповила;
Чом до мене ти не ходиш, моя Галю мила?
В огороді березонька крій коляки в’ється;
Чом зо мною дівчинонька ніяк не зійдеться?
Ой березка зелененька, а тин непогожий;
Жалкувалась вразька дівка, що я нехороший.
Ой березка зелененька, та трошки кудлата;
Одчинялась у моєї дівчиноньки хата.
Ой без тину ту березку всі топтати стануть;
А без мене тебе, серце, жаліть перестануть.
Ой, не можна березоньці крій тину не витись;
Ні до кого без милого дівці притулитись!

 

 

Иеремия Галка /Н.Костомаров/

Березка

В огороде березонька ветви опустила:

Что не ходишь ко мне, Галя, что так сердцу мила?

В огороде березонька  у забора вьется:

Что со мною девчоночка никак не сойдется?

Ой, зеленая березка, а тын позаброшен:

Обижалась вражья девка, что я не хороший.

Ой, зеленая березка от ветров кудлата.

Отворилась, распахнулась у девчонки хата.

Ой, без тына ту березку обижать все станут,

Без меня тебя, дивчина, жалеть перестанут.

Невозможно березоньке у плетня не виться:

А дивчине без милого не к кому клониться.

 

Перевел В.Беликов

 

Микола Костомаров – Діти слави, діти слави: Вірш

Діти слави, діти слави!
Час ваш наступає:
Од Бенеток до Камчатки,
Гомін розлягає.

Од Бенеток до Камчатки,
Од Фін до Боспора
Розрішається загадка
Великого спора.

Розриваються кайдани
Неволі й неслави,
Згине, щезне братня свара,
Ворог ваш кровавий.

І освіте ваше небо
Сонечко свободи;
Стануть вкупі перед Богом
Вільнії народи.

Поклоняться розп’ятому,
Завіт його приймуть,
Ворогів тисячолітніх
Вороги обіймуть.

Уздрять те, на що гляділи
І досі не зріли,
Взнають те, що земля й небо
Всім давно одкрили:

Тільки там, де дух господень,
Тільки там і воля!
Де любов Христова й правда,
Там і щастя й доля.

Ясне небо слов’янщини
Покрила темнота,
Безпросвітна, нерозумна
Давняя негода.

Що ж за гомін чудний ходить
Од края до края?
А чи він що ізгадує,
Чи що провіщає?

А ми слухали і чули
Й до серця прийняли,
Не скажемо, правий Боже,
Щоб все розібрали!

Не нам, Боже, викладати
Небесні глаголи!
Суди, Боже, нашу долю
По твоєї волі!

Ти даєш нам розуміти,
Кому скільки треба.
Молімося, виглядаймо
Твого га(с)ла з неба.

Молітеся, діти слави,
Виглядайте часу!
Прислухайтесь до святого
Небесного гласу!

Мирітеся, очищайтесь
Од п’ятна й пороку!
Любітеся – скоро блисне
Звізда од Востоку!

Горе панству лукавому,
Що в гасло неволі
Обернуло хрест всечесний,
Гасло вічній волі!

Горе тим, що словом божим
Розум подавляли,
Для користі, для мамони
Правду уживали.

Горе тим, котрі говорять:
– Наша власть од Бога, –
А без страха над собою
Не знають нікого.

Горе вченим, котрі злеє
Добрим нарікали,
Тим, що істину святую
Од простих ховали!

Всім продажним філозофам!
Од духа святині
Розсіються їх хитрощі,
Як пил по пустині.

Любітеся, діти слави!
Любов нас спасає!
Слава, честь тобі вовіки,
Орле наш двоглавий!

Бо ти шпонями своїми
Вирвеш із неволі,
Із поруги давній на світ
Слов’янськую долю!

Слава чехам! Ясним світом
Науки темноту
Розганяйте, пробуджайте
Слов’янську дрімоту.

Слава тобі, люде добрий,
Із слов’ян слов’яне!
В день воскресний станеш в славі
Між всіма братами.

Слава сербам за їх пісні,
За чистую віру
В милость божу, за ненависть
Проти музувіра.

Слава, честь вам, брати ляхи,
Мир вам, вічна згода!
Згине панство лукавоє,
Воскресне свобода!

Слава тобі, Україно!

 

Помітка III відділення: «Из бумаг Костомарова стихи Шевченко».

Ч. III, арк. 57 – 59. Оригінал.

Опубл.: Костомаров М. І. Твори. – К., 1967, т. 1, с. 103 – 107.

Авторство стихотворения спорно.

И.Галка (Н.Костомаров)

 

Дети славы, дети славы!

Час ваш наступает:

От Бенеток до Камчатки

Гомон пролетает.

От Бенеток до Камчатки.

От финнов к Босфору

Разрешается загадка

Великого спора.

Рвутся кандалы и цепи

Тягостной неволи.

Братней свары и раздоров

Пусть не будет боле.

Пусть осветит ваше небо

Солнышко свободы:

Встанут вместе перед богом

Вольные народы…

… Только там, где дух господень,

Только там и воля!

Где любовь Христа и правда,

Счастье там и доля…

… Помолитесь, дети славы.

Дожидайтесь часа.

Чутко вслушиваясь, ждите

Божеского голоса.

Примиряйтесь, очищайтесь

От вражды, пороков!

Скоро, скоро засияет

Солнышко с Востока!

Горе панству лукавому,

Что во тьму неволи

Обернуло крест и веру,

Народную долю.

Горе тем, кто словом божьим

Разум подавляет,

Кто своей корысти ради

Правдой помыкает.

Горе тем, кто утверждает:

- Наша власть от бога –

Для кого на этом свете

Ничего святого.

Тем ученым, что лукаво

Зло добром назвали.

Тем, что истину святую

У простых украли…

Перевел В.Беликов

Категория: Н.И.Костомаров | Добавил: Sultan107
Просмотров: 22 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]